Дружная семейка из пятнадцати человек проживает в Ольшанском

Ми побували у відділенні стаціонарного догляду для постійного або
тимчасового проживання територіального центру соціального обслуговування
Миколаївського району. У народі його називають просто - "притулком". Тут на
схилі літ прихисток знайшли 15 чоловік - людей похилого віку й інвалідів.
Перший поверх Ольшанської амбулаторії, де знаходиться відділення, став
домівкою для самотніх душ, що потребують особливої уваги та піклування.
Недивлячись на те, що відділення - це стандартна будівля медичного закладу,
на лікарню тут немає й натяку. З перших хвилин перебування відчувається
атмосфера родинного затишку: огортає теплий запах домашніх страв, що лине з
їдальні, чути, як щось жваво обговорюють мешканці закладу, та тихий шум
телевізора.

Керує закладом з дня його відкриття (1999 рік) Наталія Андріївна
Смолянінова, яка і познайомила нас з колективом і мешканцями. Відділення
розраховане на 18 ліжко-місць, наразі проживають 15 осіб - 7 жінок і 6
чоловіків. Наймолодшому жителю - 60 років, а найстаршому - 94. Шестеро
підопічних - тяжкохворі - "лежачі", а тому потребують підвищеної уваги і
майже цілодобового догляду.

Піклуються про мешканців дев'ятеро працівників. Завідуюча відділенням із
теплотою говорить про кожного зі своїх підлеглих.



Медсестра Катерина Сергіївна Семененко вкладає душу у справу, переживає за
кожного підопічного. Разом з нею позмінно працюють чотири молодші
медсестри, які вже не уявляють іншої роботи та близько до серця сприймають
усі проблеми і радощі мешканців стаціонару. Тішать стареньких по-домашньому
смачними і поживними стравами, а також різноманітними смаколиками і
запашною випічкою, кухарі Тетяна Леонідівна Кушнірук і Валентина Василівна
Шкробат.

Колектив дружний. Міцні стосунки склалися не тільки між працівниками, а й
з мешканцями, які на схилі літ знайшли собі справжню сім'ю. Тут звикли
ділитися і проблемами, і радісними новинами, разом переживати втрати, разом
веселитися і сумувати.

У відділенні не передбачено власного лікаря, хоча це так необхідно,
зважаючи на те, що поважний вік мешканців супроводжується хворобами і
недугами. Та про них на волонтерських засадах піклується терапевт
Ольшанської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини Валерій
Сергійович Шевчук, допомагають і фахівці ЦРЛ. Для людей з обмеженими
можливостями медики розробляють індивідуальні програми реабілітації.
Кімнати підопічних найменше нагадають палати, вони скромні, але дуже
затишні, чисті й охайні, облаштовані усім необхідним: комфортні ліжка,
столи і стільці, комоди, шафи, невеличкі телевізори і радіоприймачі.
Зазвичай, проживають по двоє у кімнаті. У відділені проживають дві сімейні
пари, тож, зрозуміло, у них окремі кімнати.



У кожному помешканні є окремий вихід у внутрішній двір, де молодий садок і
квітник. За ними доглядають і працівники, і підопічні, які мають на це
бажання і змогу. У квітах потопає дерев'яна альтанка. Тут персонал і
мешканці притулку полюбляють пити чай, обговорювати новини та грати у
настільні ігри, наприклад - у шахи. Щоденні прогулянки на свіжому повітрі -
обов'язкові. Тим, хто за станом здоров'я не може вийти самостійно,
допомагають медичні сестри.

У вітальні є невеличка бібліотека, а також плазмовий телевізор, м'які
крісла і диван, тож, дідусі та бабусі можуть проводити вільний час і за
переглядом телепередач дружною компанією.

Харчування - чотириразове. Страви завжди свіжі, смачні й поживні. Наші
відвідини якраз припали на обідню годину: на "перше" - суп, "друге" -
гречана каша з котлетами і овочева нарізка, на столі також свіжі фрукти і
компот. Для того, щоб жителі відділення могли отримувати природні вітаміни
протягом року, фрукти і овочі заморожують. Кошти на таке добре харчування
виділяються і з районного бюджету, і місцевих. Окрім того, овочі благодійно
надає ТОВ "С-Росток".

Побутові умови тут також гарні. Бойлери дозволяють цілодобово
забезпечувати підопічних теплою водою. Є автоматична пральна машинка,
окрема душова кімната. Тим, хто не може самостійно себе обслуговувати,
допомагає персонал. Особлива увага - стану здоров'я: регулярно міряють
тиск, температуру, контролюють прийом ліків і т. ін.




Зазвичай, у таких закладах працюють люди особливого складу душі та
характеру. Робота нелегка, виснажує не тільки фізично, а й морально. Важко
втрачати своїх підопічних, важко бачити, як вони поступово згасають. З
літніми людьми, буває, важко спілкуватися, вони недочувають, плутаються у
своїх думках і частенько щось забувають. У декого - "складний" характер,
адже на їх долю випало чимало випробувань. А дехто, попри все, зберегли
доброту, людяність у своїх серцях.

Катерина Яківна Марусенко мешкає у відділенні вже чотири роки. Поки їй
вимірюють тиск, нам вдається трохи поспілкуватися. Вона родом із Росії.
Життя було складним. Все дитинство провела у дитячому будинку. Зараз їй 87
років, але точну дату свого народження не знає. Бажаючи вирватися із
сиротинських стін, про свій вік брехала.

Після випуску з дитбудинку направили працювати на кондитерську фабрику. Цю
роботу вона називає легкою. Потім потрапила на будівництво. Далі була важка
праця у сільгосппідприємствах. Ще у молоді роки почула, що на Україні
"яблук так багато, що по них навіть ходять", тож, і переїхала до села
Чумаки Миколаївського району. Працювала у тваринництві. Катерину Яківну
добре знають і пам'ятають односельці та дуже її поважають. Вона була
працелюбною, на місці всидіти довго не могла. З усіма завжди мала хороші
стосунки. У юному віці тягнулася до старших жінок, бо ж сама не мала
матері. І ось зараз доживає віку у стаціонарному відділенні. Вільний час
звикла віддавати рукоділлю, в'яже з кольорових клаптиків тканини покривала
й килимки. На жаль, останнім часом здоров'я майже не дозволяє займатися
улюбленою справою. Та є радісна новина - Катерину Яківну готують до
операції, що має поліпшити зір, тож, можливо, зовсім скоро вона буде
дивувати своїх сусідів і працівників закладу новими візерунками.

У закладі весело і дружно відзначають свята. В гості заходять творчі
колективи, представники місцевої і районної влади, небайдужі мешканці
Ольшанського. На церковні свята підопічних відвідує священнослужитель отець
Іоан.
Відділення живе скромно, але й аж ніяк не бідує: всім необхідним
забезпечені. Активно допомагають депутати районної та селищної ради, голова
Ольшанської ОТГ, підприємці. Та, звичайно, Наталія Андріївна, як мудрий,
розсудливий та виважений керівник, хоче створити ще кращі умови для своїх
підопічних: трохи підремонтувати помешкання, оновити санвузли, встановити
кнопку виклику персоналу у кожній кімнаті.

"Наша робота нелегка, але хтось має допомагати людям, які на схилі літ
залишились самотніми, у яких немає рідних. Найголовніші якості, котрими
повинні бути наділені люди нашої професії, - доброта, здатність до
співчуття і, звичайно, терпіння. Є слова, що вже стали нашим девізом:
"Люди, які роблять добро, живуть справжнім життям, яке заповіли нам Природа
і Бог", - розповіла Н. А. Смолянінова.

Так склалося, що відділення за роки свого існування, завдяки старанням
колективу, перетворилося у своєрідний маленький "домашній" світ, місце, де
самотні літні люди знаходять не тільки притулок і спокій, а й нову сім'ю,
родинне тепло та добрих друзів.






Газета "Маяк"

Николаевские Известия

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины