23 травня. Пам'ятні дати

23.05.2020 08:00

Сьогодні в українських морських піхотинців професійне свято - День морської
піхоти.

День морської піхоти започаткований у 2014 році, і у 2014-2017 роках
відзначався 16 листопада. Чинна дата святкування - 23 травня, встановлена
Указом Президента України у 2018 році. Історія української морської піхоти
бере початок ще з 1918 року, коли 23 травня 1918 року гетьман Скоропадський
видав указ по Морському відомству "Про початок формування бригади морської
піхоти у складі трьох полків для несення служби". Першим комендантом 1-го
полку Морської піхоти став майор (військовий старшина) Іларіон Ісаєвич.
Наступного року Симон Петлюра видав наказ про заснування Морського полку. У
березні полк був реорганізований у 1-й Гуцульський полк морської піхоти
Дієвої армії УНР. Частини морської піхоти УНР брали участь у Першому і
Другому зимовому походах армії УНР. Стосовно нашого часу, то днем створення
морської піхоти сучасної України можна вважати 22 лютого 1992 року, коли в
Севастополі 880-й Окремий батальйон під командуванням майора Віталія
Рожманова прийняв присягу на вірність українському народові. Проте
командування Чорноморського флоту не допустило перехід морських піхотинців
під юрисдикцію України. Командир батальйону і його заступники були
звільнені з посад, батальйон розформований, а особовий склад переданий в
інші військові частини. 1 липня 1993 року, після створення Військово-
морських Сил України, в Севастополі був сформований 1-й Окремий батальйон
Морської піхоти, в який були зараховані кращі офіцери Чорноморського флоту,
які виявили бажання служити Україні. Після окупації Криму Росією, морські
піхотинці були передислоковані в Миколаїв, їх було менше батальйону. У
стислі терміни в нових місцях дислокації морські піхотинці відновили свої
бойові спроможності. Сформовано повноцінну бригаду морської піхоти в
Миколаєві та створено новий окремий батальйон морської піхоти під Одесою.

Ювілеї дня:

313 років від дня народження Карла Ліннея (1707-1778), шведського
природознавця, академіка Королівської шведської АН і першого її президента.
Заклав основи сучасної систематики рослин і тварин, запровадив бінарну
номенклатуру, уточнив поняття "вид" і встановив чітку супідрядність між
систематичними категоріями: клас, ряд, рід, вид, варіація. Лінней поділив
всі рослини на 24 класи, відкрив і описав близько 1500 видів рослин.
Тваринний світ поділив на 6 класів, включивши в систематику тварин і
людину. Вважав, що "види, як і їх кількість, є незмінними з часу їх
створення Творцем".

109 років від дня народження Андрія Коцки (1911-1987), українського
живописця, народного художника України (1982), одного із зачинателів і
найвиразніших представників самобутньої закарпатської школи живопису.
Чотири роки навчався в Ужгородській публічній школі рисування (1927-1931; у
Адальберта Ерделі. Вплив славетного митця позначиться на художній манері
Коцки); на початку 40-х - у Римській академії мистецтв. Автор живописних
полотен "Верховинка", "Гуцулка", "Весняний ранок"; портретів, пейзажів.
Художника називають поетом Верховини, співцем рідного краю, творцем
живописного образу гуцульської землі. Головними ознаками самобутніх та
оригінальних творів митця є емоційність, декоративність, особлива парадигма
стосунків з народним мистецтвом. Уже кілька років поспіль Коцка твердо
тримається в п'ятірці "найдорожчих" художників Закарпаття. В Ужгороді діє
меморіальний музей Андрія Коцки.

Роковини смерті:

100 років з дня смерті Георгія Нарбута (1886-1920), українського графіка,
педагога, одного із засновників Української Академії Мистецтв. Створив
українську школу графіків. На зміну міщанському оформленню книг у колишній
провінції Російської імперії він відкрив цілу епоху серйозної книжкової
графіки з неповторною технікою й оригінальним шрифтом, що визрів із
захоплення Пересопницьким Євангелієм ХVІ століття і лишається модним досі.
Був автором перших українських грошей (малював і для Центральної Ради і для
Скоропадського). Кожен уряд звертався до нього виключно як до майстра,
жоден - як до свого прибічника... Хворіти Георгій Нарбут почав на початку
1919 року: випив сирої води з ванни (кияни зберігали її на випадок
відімкнення водогонів) і, як наслідок, - черевний тиф. Трохи підлікувався,
але незабаром знову захворів на поворотний тиф, наслідком якого було
запалення печінки і гепатит. Помер на 34 році життя після складної
операції. Друзі знайшли віз, прибрали його українськими килимами (щоправда,
сірих волів не знайшли) й поховали на Байковій горі - так, як заповідав сам
Георгій Нарбут.

День пам'яті Євгена Коновальця (1891-1938), українського військового і
політичного діяча, полковника Армії УНР, засновника Організації українських
націоналістів. Нині Євгена Коновальця називають "Батьком українського
визвольного руху ХХ сторіччя". А за його життя - лаконічно - Полковник. Він
і сам - і зовні, і внутрішньо, був взірцем лаконізму і навіть аскетизму.
Високий, стрункий, небагатослівний і надзвичайно дійовий. Коновалець не
любив патетики, пишномовства, титулів, нагород, почестей і всілякої іншої
шароварщини до якої, ніде правди діти, здавна мають схильність українці.
Він на дух не переносив "ура-патріотизму" та мрійництва. Воно й не дивно -
у 28 років Коновалець був командиром корпусу Січових стрільців і
заступником голови Директорії у Києві. Саме Коновалець зіграв чи не
вирішальну роль під час повстання проти гетьмана Скоропадського, у
захопленні Києва і зміцненні влади Директорії. Коновалець був військовим
комендантом Києва, забезпечував у місті порядок. Дехто стверджував, що
наприкінці 1918-го - на початку 1919-го "Петлюра й Винниченко ніякої влади
не мали, а вся влада перебувала в штабі Коновальця". І більшовики це добре
знали. Знали, що Коновалець мало говорить (на противагу тому ж таки
Винниченку), зате добре справу робить. Саме тому Коновалець став одним із
головних ворогів більшовиків і особисто Сталіна. Саме тому на Коновальця
було скоєно чимало замахів. За Полковником затято полювали як за сіроманцем
по всій Європі, не шкодуючи ні людей, ні коштів. Єдине, що його по-
справжньому "чіпляло" і було сенсом усього життя - визволення України. У
цьому питанні він був категоричний ("Шлях до вільного Львова лежить через
вільний Київ" - казав він). Це було його головною метою, ідеєю, програмою,
а все інше не вартувало уваги. Навіть власна безпека, власне життя. "Якщо
ворог захоче мене вбити, ніяка сила мене не охоронить", - зауважував
Полковник на застороги соратників. Він умів слухати, був чутким до критики,
але до конструктивної. Умів визнавати свої помилки. Був поборником
політичної культури: "Якщо розходимося, то працюймо так, щоб при зустрічі
ми могли один одному сміло глянути в очі й подати один одному руки". У
полеміці був стриманий - слів на кшталт "зрадники", "перевертні", "нахаби"
і т.д. він уникав, називаючи подібну лексику "вуличною лайкою". В людях
цінував порядність, чесність і розум. Саме своїм розумом та інтелігентністю
підкупив його агент радянських спецслужб Павло Судоплатов (в емігрантських
колах його знали як Павлуся, або Валюха), коли втирався в довіру до
Полковника. У листопаді 1937-го Судоплатов отримав наказ ліквідувати
Коновальця. Сталін запитав, які слабкості має Коновалець. Судоплатов
подумав і відповів, що той любить цукерки: "Всюди де він буває, він купує
коробку солодощів". Сталін наказав це обдумати. В оперативно-технічному
відділі НКВС виготовили вибуховий пристрій. Зовні це була коробка
шоколадних цукерок, розписана в українському стилі. Вибух мав статися рівно
за пів години після зміни положення коробки з вертикального в
горизонтальне. Вбивство Євгена Коновальця відбулося в Роттердамі, в
ресторані "Атланта" 23 травня 1938 року. Після смерті Коновальця у лютому
1940-го року ОУН розкололася на дві організації з однією й тією ж назвою -
радикальну Степана Бандери й помірковану Андрія Мельника. Похований
легендарний Полковник у Роттердамі на місцевому кладовищі Кросвейк. Перший
пункт ухваленого 1929 року "Декалога українського націоналіста"
проголошував: "Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї".
Беззаперечно, Коновалець загинув за Неї, але й збудував Її - також.

Укрінформ

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины